Захопленість скандинавськими країнами переросла в дещо більшу мету, а саме – відвідати їх всі. А ще – максимально використати Wizz Discount Club. Тож, не розмірковуючи, ми придбали квитки до столиці Данії – зимового Копенгагену.
DAY 1. Intro
Скориставшись знову перевагами безвізу, ми вдвох з коханою вилетіли вчасно до Копенгагену з нашого рідного аеропорту Київ (Жуляни). Всім відомо, що будь-яка подорож – це в першу чергу – шлях, цікавий, з пригодами, який бентежить та постійно кличе. Переліт видався швидким та зручним, і за 2 години льоту вже опинились в аеропорту Каструп.
Часу було більше, ніж вдосталь, наш хостел знаходився в центрі міста, в 200 метрах від легендарного парку «Тіволі» та центрального залізничного вокзалу і в майже 9 км від аеропорту, тому ми вирішили насолодитись пішою прогулянкою через пів міста.
На диво, дорогою зустрічали досить багато працюючих ще магазинів, де придбали смачної їжі на вечір та данського пива, аби буле легше йти далі.
Поспішаю відмітити, що ми хоч морально й готувались до того, що Копенгаген – одне з найдорожчих міст Європи, та все ж трохи здригнулись, побачивши вперше живі ціни. Наприклад, на пляшку звичайного 0,5 пива Carlsberg за 250 грн…
Що нас вразило відразу, адже йшли ми від самого передмістя – це те, як затишно облаштовані приватні будиночки. Трохи далі – кількаповерхові будівлі, де з вікон вже було видно, як прикрашені кімнати датчан. Окрема тема – вітрини. Їх прикрашають з особливою турботою, піклуючись про атмосферу та затишок. Це, до речі, і є частка відомого в останній час феномену Х’юге. Феномену, що несе щастя, спокій, затишок. Адже не дарма датчан названо найщасливішою нацією світу, котра знайшла баланс між працею і вільним часом на своє особисте життя, кохання, справи, хобі та просто спокій.
І, знову ж таки, – ніяких занавісок\гардин\штор… відкриті вікна, в які кожен перехожий може підглядати за приватним життям власників. Як потім нам розповів один колумбієць – бо місцевим це не цікаво, дивитись у чужі вікна.
Коли ми їхали у це чудове королівство, то знали, що Данія вважається найбезпечнішою країною в світі, а Копенгаген – найбільш технологічно розвиненим. Проте, деякі події викликали наш подив, до прикладу, водій автомобіля, котрий мчав по безлюдній пізньовечірній вулиці спального району, й висунувшись з вікна, щось горлав зі всієї сили. До нас також. Мабуть, повертався в Христианію…
Що ближче було до центру, то життя на вулицях жвавішало, а біля парку «Тіволі» й взагалі стало досить людно, проте вже відразу за ним ми звернули до нашого хостелу, який дуже рекомендуємо – Annex Hostel Copenhagen, й з превеликим задоволенням, пройшовши близько 9 км за 2 години, заселились в затишний, по-данськи обставлений, номер.
Хоч вже й було біля опівночі, але все ж таки, як планували, вийшли на прогулянку. Так, і саме зараз згадали, що незадовго до подорожі, ми зрозуміли, що наш хостел знаходиться саме в центрі місцевого кварталу червоних ліхтарів, де на кожному кроці красувались стрип-бари, на перехрестях тусувались драг-ділери, пропонуючи кокаїн, а повій можна було смостерігати прямо з наших вікон. Дуже романтичне місце!
DAY 2. København
Ранок, ми навіть дозволили собі трохи відіспатись, і після запашної кави з бейлісом, вирушили гуляти.
Спочатку пройшли центральний залізничний вокзал, і підійшли вже з іншого боку до «Тіволі».
«TIVOLI» – один з найстаріших парків розваг Данії, заснований ще в 1843 році. Саме після його відвідин, всесвітньо відомий Уолт Дісней забажав створити щось подібне – так й з’явився Діснейленд.
Те, що всередині нереально красиво, було видно, але тільки вхід туди коштував близько 700 грн, не враховуючи вартість атракціонів…
Взагалі, Копенгаген нагадує один великий атракціон: тут співіснує багато чого цікавого, різноманітного, невідомого.
Адже це казкове місто відоме не тільки своїм сином – Ганс Хрістіаном Андерсоном (якому, до речі, встановлено аж… 2 пам’ятники, при чому, один з них ще при житті), а, наприклад тим, що тільки тут ще дійсно жива професія – трубочиста. І сучасні трубочисти також носять циліндри, як і сотні років тому, також у чорному одязі, а професію успадковують і пишаються нею.
Всього в місті працює не більше півсотні трубочистів.
Ще місто відоме екологією, адже недарма визнане екологічно найчистішим містом в Європі.
Всі канали в місті, вичищені до такої міри, що дозволено вільно купатись. А податок на паливні автомобілі занадто високий, тому більшість місцевих використовує велосипеди та метро.
І так, про метро – нам не довелось проїхатись на ньому, але знаємо, що існує всього дві гілки, й воно безпілотне (4-го рівня), тобто, без присутності машиніста взагалі.
Копенгагенці щодня проїжджають 660 тис. кілометрів на метро, але на велосипеді – вдвічі більше!
Що ж, з цікавого ще є тим, що в цьому місті знаходиться найбільша бібліотека Скандинавії, а донедавна всі музеї були безкоштовні. Зараз частина залишилась безкоштовна, але всі платні мають умови безкоштовного відвідування – або по певних днях, а по іншим критеріям.
І, що ще більш дивно для нас – в місті офіційно проводяться як пішохідні, так і автобусні екскурсії безкоштовно, записатись на які можливо онлайн або в туристичних інфо-центрах.
Місто давно відмовилось від білбордів та розтяжок. Респект!
Місто вітрів і туманів має ще одну родзинку – вільне місто Христианію. Але про це – трохи пізніше.
Строгет, по якій ми почали прогулянку до центру, – найдовша в Європі пішохідна вулиця. Проте, офіційно вона немає такої назва, адже складається з кількох різних вуличок, а дослівно переводиться, як «прогулюватись».
Місто активно готувалось до Різдвяних свят, і ми, звісно, мріяли побачити хоч цього року європейське місто в снігах, але не склалось. Проте, хоч не мерзли.
Насправді в цей день дощу не було, але через дуже високу вологість, бруківка завжди мокра.
Деякі будинки виглядають так, немов щойно випірнули з якоїсь казки.
А деякі церкви переоблаштовані всередині під якісь концептуальні виставкові приміщення.
Найстаріша біржа Бьорсен, заснована ще у 1625 році за наказом Крістіана IV.
Палац Крістіансборг, зараз це – данський парламент Фолькетинг (з 1849 року).
З 1167 року це був замок, потім – королівський палац.
За свою 800-літню історію кілька разів перебудовувався та руйнувався.
Музей чогось-там.
Зліва від човнів – звичайне житло датчан.
Чим далі від центру міста, тим трапляється більш різноманітна архітектура в одному місці.
Сучасні бізнес центри.
Я б тут теж був щасливий.
Як часто буває, готуючись до поїздки й прокладаючи маршрут на гугл-мапі, важко прикинути реальну відстань і час, який потрібно буде витратити на етапи шляху. Та в цьому місті компактність, мабуть, одне з головних явищ, бо за кілька годин ми встигли обійти майже дводенну заплановану програму, і нарешті, опинились в загадковій Христианії…
Чесно – ми були вражені атмосферою. На жаль, тільки на певній її території дозволено робити фото- та відео- зйомку, тому кадрів не дуже багато, але те, що ми відчули на «зачиненій» територій – дуже потішило.
Далі трохи матеріалу з Вікі.
Христианія (Вільне місто Христианія) — частково самокерована, неофіційна «держава всередині держави», розташована в районі Христиансхавн Копенгагена, данської столиці.
Христианія, всупереч противникам серед данської влади, має особливий напівлегальний статус в Данії і часткову незалежність.
Метою Христианії проголошується мета «створити самокероване суспільство, в котрому кожен індивід відповідальний за благополуччя всієї общини. Суспільство має бути економічно самодостатнім і бути стійким в переконанні, що фізіологічне і фізичне руйнування може бути відвернено».
Христианія — це особливий квартал Копенгагену, який має лише два входи.
На входах лежать великі камені, які неодноразово забирав уряд, але які завжди повертали на місце жителі Христианії.
Постійне населення близько 1000 чоловік, є готелі, ресторани, кафе, магазини, середня школа.
В місті заборонені автомобілі і взагалі будь-який транспорт, що працює на бензині.
Христианія виникла у 1971 році, коли група хіппі незаконно вселилась в закинуті військові казарми короля Кристіана в Копенгагені.
У 2011 році влада Данії надала хіпі-району Христианія в Копенгагені напівавтономний статус. Це допомогло врегулювати питання власності землі й обігу легких наркотиків у громаді. Згідно з новими правилами, місцеві жителі зможуть викупити землю за зниженими цінами, а ділянки, що залишилися, держава буде здавати в оренду.
Юридичний статус Христианії був довгий час не визначений, і влада не раз намагалася очистити приміщення колишніх казарм, та марно. Остання спроба влади відбулася в лютому 2011 року, після рішення Верховного суду країни, однак мешканці району вчинили опір. Новий закон фактично перетворює рай хіпі у звичайний муніципалітет.
І справді, щойно сховавши фотоапарат та переступивши за центральний кордон, ми опинились під тисячами різнокольоровими прапорцями, де відразу на вулиці різні продавці пропонували різноманітні легкі наркотичні речовини. Запах у повітрі стояв такий, що поки ми пройшлись, вже й самі стали веселішими. І – так. Там людей зі звичайними цигарками ми майже не бачили. До туристів звикли, й місцеві просто дивляться крізь них, не звертаючи увагу. Але й не чіпають зовсім.
У цьому чудовому місці, вирішили зробити перерву на обід та гнати далі, бо попереду вже моя улюблена й довгоочікувана частина – Ньюхавн…
Копенгаген розташований на острові Зеландія, і весь пронизаний каналами.
Багато місцевих жителів не можуть дозволити собі звичайне житло, через дуже високі податки, тому проживають на викуплених списаних баржах, кораблях, ботах, пришвартованих попід берегами.
Я б теж так жив.
Нюхавн, або ж – Нова Гавань в Копенгагені – це живописний причал з великою кількістю кафе, ресторанів та барів.
Колись це було місце з різноманітними злачними місцями для відпочиваючих моряків, а тепер – один з найкрасивіших районів міста з різнокольоровими будинками XVII-XVIII століть.
Найстарішому, під номером 9 – більше 300 років! В будинках під номерами 18, 20 та 67 – жив народний улюбленець Ганс Крістіан Андерсен, де написав казки про “Голого короля” та “Бридке каченя”.
Пришвартовані вздовж набережній вітрильні кораблі додають особливого шарму, а красивенні паби й ресторани притягують до себе своїм затишком та красою оформлення.
Проте, це ще й найдорожче місце міста.
Наприклад, ціна на 0,3 звичайного пива починається від 300 грн, десь стільки ж коштує місцева шаурма.
Тут дуже красиво як вдень, так і вночі, коли ліхтарі відзеркалюються в темній воді гавані…
Звичайно, в святковий період тут також розкинувся Різдвяний ярмарок з сувенірами, їжею, прикрасами, тощо.
Дозволили собі навіть місцевий глінтвейн – смачно!
Далі – підбірка пабів.
Які неможливо було не фотографувати.
Дика суміш піратського порту й морської романтики.
Це вам не Затока…
Данська національна кухня хоч і досить проста, але смачна та поживна.
Так, датчани полюбляють готувати страви з картоплі, риби, морепродуктів та різних видів м’яса.
Особливістю традиційної кухні являються відомі на весь світ бутерброди – великі, багатоповерхові з найрізноманітніших продуктів.
Лосось в Данії, до речі, подається в декількох десятках варіаціях.
А серед традиційних напоїв – пиво та горілка.
Попереду ще трохи місць, за палацами та церквами, і звичайно – Русалонька…
Забув розповісти, що в Копенгагені також знаходиться пам’ятник Тарасові Шевченко, відкритий в 2010 році.
Королівський оперний театр.
Церква Фредеріка, або – Мармурова церква – цікава не тільки тим, що вона найвеличніша в місті, а й тим, що хоч і називається «марморовою», та проте мармур в ній… зроблений з розмальованого дерева: бракувало грошей.
Самі датчани збирали котли, щоб покрити дах міддю.
Амалієнборг (дан. Amalienborg) — палацовий комплекс в Копенгагені, що є зимовою резиденцією данської королівської родини і визначною архітектурною пам’яткою Данії в стилі рококо.
Амалієнборг складається з чотирьох зовні подібних особняків, що оточують восьмикутну площу, в центрі якої розміщується кінна статуя короля Фредеріка V.
Назва комплексу походить від імені дружини короля Фредеріка III, королеви Софії Амалії, яка в 1673 році побудувала на цьому місці палац під назвою Софія Амалієнборг (дан. Sophie Amalienborg), що в 1689 році згорів при пожежі.
А ось і Русалонька.
Пам’ятник відкритий у 1913 році сином засновника пивоварні «Carlsberg», котрий був зачарований балетом по казці «Русалонька» в Королівському театрі Копенгагена. Він прохав приму-балерину Еллен Прайс бути моделлю для статуї, та вона відмовилась позувати в оголеному вигляді, тому скульптор використав її тільки для голови «Русалоньки», а моделлю для фігури стала дружина самого скульптора.
Форт Кастеллет – один з найсильніших в північній Європі, був побудований ще в XVII столітті, проте до сьогоднішнього дня зберігає статус військового об’єкту.
Доступ для всіх людей вільний, але щогодинно охороняється королівськими гвардійцями, а в казармах живуть солдати.
Фонтан Гефіон.
Грецька богиня та її чотири бики.
Церква СВ. Албана.
Ось майже і все. Повертаємось через Нюхавн та Строгет до парку «Тіволі», де точно є працюючий продуктовий магазин, й занурюємось в номер.
Нижче – галерея вечірніх пабів.
Поблукали ще трохи по Нюхавну.
І зайшли на різні Різдвяні ярмарки.
В них їх два види.
Місто не спить.
Майже вдома…
День був насичений, але як завжди – мало!
І ми вже знаємо, що сьогодні перевіримо, наскільки реально встигнути завтра ще й відвідати Швецію, а саме – Мальмо, переїхавши чудо-конструкцію – відомий Ересунський міст, але головне – повернутись до шостої вечора в аеропорт, адже вже завтра – літак додому… Хоча… навіщо поспішати, коли тут так добре! На цьому все, завтра на нас чекає ще одна нова, 13 країна на рахунку – Швеція, з цікавим містом Мальмо, і про це вже – в наступній статті.
sheremetinka.blog 
Ого, прямо всё путешествие в одном посте. Полезно почитать.
LikeLike